N | P2O5 | K2О | MgО | SO3 | Na2O | B | Cu | Fe | Mn | Mo | Zn |
10,0 | - | - | 3,5 | 5,5 | 1,35 | 0,5 | 0,1 | 0,2 | 0,5 | 0,005 | 0,6 |
Cu, Fe, Mn, Zn – схелатовано EDTA
Рекомендована норма витрати препарату – 2-3 л/га.
Кількість позакореневих підживлень, що рекомендується впродовж вегетаційного періоду – 3.
Рекомендації застосування по озимому ріпаку:
I внесення – восени у фазі 4-7 справжніх листочків, але не пізніше, ніж за 15-20 днів до настання морозів;
II внесення – весною у період відростання – початок стеблування; III внесення – фаза середніх – великих бутонів. Рекомендації застосування по соняшнику: внесення у фазі 3-5 пар справжніх листків.
Рекомендації застосування по решті олійних культур: вносити на початку етапів формування кількісного врожаю.
Ріпак і соняшник характеризуються значними вимогами до елементів живлення. Максимальна потреба озимого ріпаку в поживних речовинах співпадає з початком вегетації навесні і триває до закінчення цвітіння. Слід пам'ятати, що дуже багато поживних речовин рослина витрачає в період низьких температур, особливо ранньою весною. Особлива роль відводиться такому мікроелементу, як бор, що міститься в даному препараті.
Для озимого ріпаку можна виділити 3 основних «критичних» етапи, під час яких спостерігається найбільша потреба в поживних речовинах
(особливо в мікроелементах):
I – формування листової розетки ( підживлення дозволяє підготувати рослину до зимівлі);
II етап – формування пагона (забезпечує активізацію морфофізіологічних процесів);
III – зав'язування і розвиток бруньок, а також кінець цвітіння (регулює процеси цвітіння, формування і розвитку насіння).
Не виконувати позакореневого підживлення при інтенсивному сонячному випромінюванні, високих температурах та сильному поривчастому вітрі.
300 л/га